Останній вік: Корона Слуги

Вечір Кінця Літа – чудове свято. У селах люди радіють завершенню найважчого періоду року, коли від світанку й до глибокої ночі їм доводилося обробляти поля, збирати врожай, варити пиво та виконувати безліч інших справ, якими обтяжене життя селянина. А це означає, що тепер палатимуть високі багаття, лунатиме сміх і всі навколо святкуватимуть. Староста викотить барильце пива. А якщо селище цього року попрацювало на славу, то, дивись, ще й ерейндський ель буде. Хоча зазвичай його подають у пристойних шинках і тавернах міст.

Ерейнд — місто, уславлене найманцями та їхнім улюбленим елем, який виготовляють лише там і ніде більше. Навіть ті, хто знав рецепт, не змогли відтворити його в іншому місці. Чи то найвідоміший пивовар, чи звичайний робітник, який вирішив зробити собі запас на довгі вечори після важкого трудового дня.

Одна з таких бочок, наповнена напоєм знаменитого майстра-пивовара Лорріньйо Сагіньтю, саме зараз прямувала до будинку одного шляхетного пана. Її придбав і завантажив на бричку молодий хлопець на ім’я Анжі.

Цей хлопець у чотирнадцять років пішов у прислужники до пана Реймунда Валейна — мага, відомого на всю округу. І не просто мага, а одного з очільників Магістеріуму, власника маєтку, збудованого власноруч для занять усіма видами чарівництва.

Люди, які приїжджали сюди й дізнавалися, хто мешкає у маєтку неподалік Південного тракту говорили, як пощастило навколишнім селам, що такий уславлений маг живе поруч. Ще за часів навчання в академії він виявив схильність використовувати всі школи магії, які там викладали. Мультистихійність була рідкісним даром.

Та попри всі вихваляння Метра Валейна, Анжі вважав свого господаря надмірно грубим, різким на слово й нетерпимим.